СЦЕНА 7

Перед завісою з 'являється Ледарка. Вона вдає важку ходу по заметах. Під бурхливу музику перед глядачами з'являється Вітер. Він кружляє в енергійному танку. Ледарка вдає, що їй дуже холодно. Раптом все сти­хає.

Вітер.      Небезпечний я дуже, діти!

                 Від чужинців ліс охороняю

                 І дорогу снігом замітаю.

Ледарка.     Розумію я тебе!

                     Зрозумій і ти мене!

                     До Мороза пропусти,

                     Все, що хочеться, проси!

Вітер.     Щось сьогодні мені сумно.

                В лісі стало тихо й нудно.

                Вірші я почути хочу

                Прямо зараз, серед ночі!

Ледарка.    Дітки! Любі! Допоможіть!

                    Вітер ви розвеселіть!    

Діти читають вірші.

Вітер.      Що ж, тебе я пропускаю!

                 Дякую, що розважали!

Вітер і Ледарка зникають за завісою.

Сніговичок.     Тут були ви молодці,

                           Ледарці допомогли.

                           А тепер — хай прибирає,

                          Подарунки заробляє!

СЦЕНА 8

Ледарка входить у світлицю Діда Мороза. Там ніко­го немає.

Ледарка.        Певно, Дід Мороз ледачий,

                        Бо не прибрано у хаті...

Починає під музику працювати, але все робить не­правильно, не стараючись. Підмітає абияк. Входить Дід Мороз.

Дід Мороз.     Що за диво-дивина!

                        Чом порядку тут нема?

Ледарка.       Я тут чисто прибирала!

                       Я тобі допомогала!

                       Ти дарунки подавай,

                       Коней в сані запрягай!  

Дід Мороз.     Що ж, по-твоєму хай буде!

                        Дам, що хочеш, моя люба,

                        Бо моя така угода:

                        По роботі й нагорода!

Дарує дівчині скриньку і виводить її за руку зі сце­ни. Сніговичок закриває завісу. На сцені встановлюєть­ся декорація сільської хатинки. Перед завісою з 'яв­ляється Ледарка.

Ледарка.     Ой, яка ж я молодчинка!

                      Заробила я торбинку:

                      А у ній такі дива,       

                      Все блищить, ну, слів нема.

Зникає за завісою.

СЦЕНА 9

Мачуха з Рукодільницею чекають у хатинці на Ле­дарку, позирають у вікна, хвилюючись. Раптом вбігає Ледарка, плачучи.

Махуча.     Ой, що трапилося, донечко?

                    Моя квіточко, цукерко, сонечко!

Ледарка.    Я так тяжко працювала,

                    Дідові допомагала.

                    Він мене нагородив,

                    Та розтанув дарунок мій,

                    Бо він був з самого льоду.

                    По роботі отримала нагороду!

Рукодільниця (з розумінням). Не сумуй, моя сестрице,

                                                 Випий скляночку водиці.

                                                 Разом ми в палац підем,

                                                 Ялинку срібну понесем.

                                                 Будуть в нас і пиріжки,

                                                 І цукерки, й калачі,

                                                 І для всіх дітей дарунки,

                                                 Свято, Дід Мороз, Снігурка!

Ледарка веселішає. Дівчатка беруть ялинку, йдуть зі сцени, тримаючись за руки. Мачуха їх проводжає. Сніговичок закриває завісу. Па сцені тронна зала.

СЦЕНА 10

 Перед завісою по сцені крокує Охоронець.

Охоронець.     Ать-два — лівою,

                          Ать-два — правою...

На сцену виходять Ледарка з Рукодільницею. Вони несуть ялинку.

Охоронець.      Стійте! Далі не ідіть —

                           Мушу вас не пропустить!

                           Щоб потрапити в палац,

                           Відгадать загадки час!

Ледарка і Рукодільниця.      Діти, милі, виручайте,

                                                  Відгадать допомагайте!

Охоронець (читає загадки).

Що росте догори ногами? (Бурулька.)

Прозора, мов скло, а не вставиш у вікно. (Крига.)

На шибках без олівця він малює без кінця. (Мороз.)

Гарна зірка сніжно-біла

На рукав мій залетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води. (Сніжинка.)

В небі хмара пролітала,

Білий пух порозсипала. (Сніг.)

Хто наткав полотна аж від лісу до вікна?

Ще й сміється, задається:

— От така ширина! (Зима.)

Охоронець.    Що ж, в палац вас пропускаю.

                         Дякую, що розважали!

Актори зникають за кулісами. Сніговичок відкри­ває завісу.

СЦЕНА 11

Король сидить на троні. На годиннику 23.55. Ве­редлива Принцеса під музику вбігає на сцену, за нею стурбовані Нянька та Придворна дама.

Принцеса.     Новий рік вже наступа,

                        А ялинки ще нема!..

Придворні та Король її заспокоюють.

Король.     Час ще є, і, може буть,

                    Нам ялинку принесуть.

Входять Рукодільниця і Ледарка з ялинкою. Прин­цеса радісно підстрибує. Всі дивуються, розглядають незвичайну ялинку.

Принцеса.    Ой, ялиночка пухнаста,

                       Хоч маленька, та срібляста.

                       Правду кажуть, що дива

                       В новорічну ніч бувають.

Король.        Своє слово я тримаю,

                       З Новим роком вас вітаю!

Король дає дарунки Ледарці та Рукодільниці. Б'ють куранти. Входять Дід Мороз і Снігурка, співаючи, вітають усіх.

Дід Мороз.      Новим роком всіх вітаю,

                          Щастя й радості бажаю!

Снігурка.        З Новим роком всіх вітаю,

                          Здоров'я, посмішок бажаю!

Сніговичок виводить на сцену дітей та вишиковує їх півколом. Всі співають новорічну вітальну пісню. Після виступу Сніговичок проводжає дітей на місця.

Дід Мороз.    Діти гарно виступали,

                       В хороводі покружляли.

Снігурка.      Треба їх нагородити —

                        Подаруночки вручити.

Дід Мороз зі Снігуркою роздають дітям подарунки.