| Головна » Статті » Виховні години та позакласні заходи |
|
Дійові особи
СЦЕНА 1 Світлиця королівського палацу, на троні сидить Король. Вбігає Принцеса, за нею Нянька, Придворна дама. Принцеса. Чом мені так не щастить: Новий Рік вже на поріг, А ялиночка проста! Чом вона не золота? Хоч би срібною була! Принцеса, вередуючи, підходить до Короля. Король. Ах, Принцесо, схаменіться І за розум ви візьміться! Є на світі дивина, Та такої ж бо нема! Принцеса. Мені спокою нема! Не настануть новорічнії свята! Король звертається до дітей-глядачів: Король. Ну ж бо, діти, заспівайте, Донечку порозважайте! Діти співають новорічну пісню. Король. Ах, яка чудова пісня! Вправна молодь! Голосиста! Принцеса. Пісня — це не новина, Якщо срібної ялиночки нема, Не настануть новорічнії свята! Новий рік усім святкувать забороняю, Доки срібної ялинки не дістануть! Принцеса тупотить ногами і вередує. Нянька і придворні дами втішають її та переговорюються: 1-ша придворна дама. Що за ґвалт! Та що ж це буде! Свято це усі забудуть! 2-га придворна дама. Ні ялинок, ні цукерок, Ні костюмів, ні прикрас, Ні пісень, ні хороводів, Ні гірлянд не буде в нас. 1-ша придворна дама. І не буде подарунків Від Мороза і Снігурки... Король. Заспокою всіх я враз, Коли видам свій наказ: Хто ялинку срібну принесе, Той мішок дарунків забере! Всі, зітхаючи, йдуть зі сцени. Король виходить твердо. Принцеса — вередуючи. Завіса опускається. На сцені виставляється декорація із зображенням кімнати у сільській хаті: лежаночка, стілець, вишитий рушник, віник. СЦЕНА 2 Рукодільниця вправно підмітає підлогу. Ледарка солодко спить на лежанці. Звучить пісня Рукодільниці та Ледарки. Рукодільниця. Не люблю я довго спати Та даремно ліжко м'яти. Спозаранку я працюю І сніданок всім готую. Ледарка (потягуючись). Як люблю я довго спати, На перині спочивати. Я люблю ще чепуритись, І у дзеркало дивитись... Рукодільниця (вишиває рушник). Ще люблю я вишивати І тканину білу ткати. Вмію шити і в'язати, Рукодільниця мене звати. Ледарка. Як я вдосталь полежу, То в садок гулять піду. Цілий день я так кручуся Й чомусь Ледаркою звуся. На сцену виходить Мачуха й починає втішати Ледарку, а потім суворо звертається до Рукодільниці. Мачуха. Чом ти байдики все б'єш — Цілий день сидиш і тчеш!? Наче спиш ти! Прокидайся, За ялинкою збирайся! Щоб була вона пухнаста, І висока, і срібляста! Рукодільниця. Що ви, мамо, схаменіться! Я такої не знайду! Я у лісі пропаду. Мачуха. Ні, зі мною не сперечайся, А швидесенько збирайся. Без ялинки не вертайся! Рукодільниця, накинувши хустинку, вибігає зі сцени. Опускається завіса. Декорація хатинки прибирається. На сцену виходять дерева (актори з гіллям в руках) та Ялинка (жінка, загорнута в зелену тканину, обшиту зеленим «дощиком»). Сніговичок (до глядачів). Легко видати наказ, А здійснить його хто з вас? Рукодільниця ж збиралась, Морозу й ночі не злякалась! Сніговичок відкриває завісу. СЦЕНА З Звучить музика. Рукодільниця заходить.у ліс. Озирається навкруги, ходить навколо дерев, шукає дорогу. Раптом до Рукодільниці підбігають дівчатка-сніжинки й починають кружляти навколо неї. (Танок сніжинок.) Рукодільниця. Покажіть мені, сніжинки, Срібну де знайти ялинку? Сніжинки. Ми не знаємо, пробач. До побачення, не плач!
| |
| Переглядів: 3314 | Коментарі: 2 | |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
