Якщо ми маємо на увазі уміння тварин спілкуватися одна з одною, передаючи сигнали знаками або звуками, то – так. Якщо ж мається на увазі спілкування, подібне людській мові, то – ні.

Навіть серед людей спілкування відбувається не завжди за допомогою слів.

У нас є своєрідний спосіб виразу гніву; знизування плечима для того, щоб показати байдужість; похитування головою; жестикуляція і багато що інше. Більшість тварин за допомогою нюху і знаків виражає те ж саме.

Коли курка видає низькі звуки або пригинається, то всі її курчата розуміють, що це попередження про небезпеку. Коли кінь ірже або б’є копитом, то інші сприймають це як певний сигнал. Деякі тварини можуть розуміти ледве помітні знаки або звуки. Коли птах сідає на гілку, тільки щоб озирнутися, інші не рухаються. Але при інших його намірах вони можуть дати зрозуміти, щоб він відлітав, і швидше за все птах так і поступить.

Собаки спілкуються за допомогою різних способів. Вони не тільки гавкають, але і виють, скулять, гарчать, піднімають лапу або вишкіряють зуби. Причому інші собаки чудово розуміють, що це означає у кожному випадку.

Тварини спілкуються один з одним не тільки звуками і жестами, але і запахами. Це, наприклад, допомагає стадним тваринам триматися разом. А яке величезне значення це має для собак, ви, звичайно, знаєте.

Мавпи вважаються найтямущішими, але, на жаль, їх мова не краща, ніж у інших тварин. Вони використовують звуки і міміку, показуючи відчуття гніву, голоду або задоволення. Але у них немає нічого подібного словам людської мови.

На відміну від людини, якій доводиться вчитися розмовляти, мавпи і інші тварини знають свою «мову» з народження. Вони видаватимуть відповідні для свого виду сигнали, навіть якщо ніколи раніше не бачили собі подібних.

Птахи, проте, вчаться співу – принаймні частково! От чому горобець, що знаходиться серед канарейок, намагається співати як вони. Він вчиться свого роду «іноземній мові»!