День зимового іменинника

Мета. Сприяти встановленню дружніх стосунків між учнями, формувати дитячий колектив; пробуджувати в дітей почуття доброти, дружби; спонукати до взаємодовіри, відвертого спілкування.

  Обладнання.  Торбинки з подарунками, вата, надпис «День іменинника», сніжинки з паперу, різнокольорові кульки.

  Казкар 1. Добридень, дорогі мої маленькі друзі. Відверто кажучи, ми вас спочатку і не впізнали. Усі ви сьогодні святково одягнуті, охайні. А чому?

  Діти. Бо день іменинника.

  Казкар 1. А нас ви знаєте?

  Діти. Ні!

  Казкар 1. Ні? Тоді давайте швидко познайомимось.

  Казкарі. Ми – Казкарі!

  Казкар 1. Це ми придумуємо для вас казки. (Звертається до залу.) Вам тати і мами часто розповідають казки? (Відповіді дітей.) А які казки ви знаєте? (Відповіді дітей).

  Казкар 2. Молодці! Ви багато казок пригадали. Справа в тім, що я вас знаю давно-давно, бачив хто чим займався в дитячому садку або вдома, в школі. Адже справжній чарівник має знати про все… А тепер скажіть мені, будь ласка, чого ви чекаєте від сьогоднішнього свята?

  Діти. Посмішок, подарунків, пісень, солодощів.

  Казкар 2. Чудово! Обов’язково сьогодні будуть і подарунки, і посмішки, і пісні, і солодощі. Створимо свято-казку, згода?

  Діти. Так!

  Казкар 2. А допоможуть нам у цьому наші вірні помічники.

  Під музику забігає Вітерець.

  Вітерець. У-ух! Зупинюся на хвилинку,

                    Бо таку іще родину

                    Я не бачив чарівну.

                    Я літав у зимнім лісі,

                    Я ховавсь у хатній стрісі…

                    З горобцями позмагались!

                    Я вже тут – вони відстали.

                    Вітер – я! Вітрець. Вітрило.

                    Є у мене дужі крила.

                    Я лечу, мов думка, швидко

                    І мене зовсім не видко. (Дме щосили на дітей.)

  Звучить музика, заходить Сніжок.

  Сніжок. Як приємно мати силу,

                  Щоб творити білий килим,

                  Покружляти в чистім полі,

                  Нагулятися доволі,

                  Під ногами поскрипіти –

                  Ой як гарно в світі жити!

                  А зовуть мене – Сніжок!

                  Дітям перший я дружок.

                  Люблять всі мене й цінують,

                  Ліплять сніжки, бешкетують.

                  Тільки ж мами, ваші мами,

                  Не погоджуються з вами,

                  Коли сніг ви, як на те,

                  Як «морозиво» їсте!

                  Попереджую усіх –

                  Я  холодний білий Сніг!

                  То ж не їжте мене, діти,

                  Як не хочете хворіти.

  Сипле на всіх ватою-снігом, а Вітерець допомагає.  Під музику заходить Морозець.

  Морозець. Я – рум’яний Морозець,

                     Юний спритник-молодець.

                     Ви, дівчатка і хлоп’ятка,

                     Всі катались на санчатах

                     І на лижах, ковзанах

                     По долинах і ярах.

                     Хто б мені з вас підказав:

                     Хто вам ковзанку скував,

                     Хто зробив сніжок скрипучим,

                     Заморозив білі кручі,

                     Хто зробив твердою воду

                     Малим діткам на догоду?

  Діти. Мороз!

  Казкар 2. Морозець, Сніжок і Вітер

                    Принесуть вам радість, діти!

  Казкар 1. Але яке ж свято іменинника без самих іменинників? Є серед вас такі? (Є!) Тоді давайте поаплодуємо і запросимо зимових іменинників. Виходять діти –іменинники.

  Казкар 2. Шановні іменинники, наші помічники, крім снігу, морозу і вітру, принесли для вас солодкі подарунки. Але щоб їх отримати кожен з вас повинен розказати про себе і назвати день свого народження. (Діти по черзі розказують, отримують приз і сідають на попередньо підготовлені місця).

  Казкар 1. Прилетіли в трійці коні-скакуни,

                    У санях привезли дівчину вони.

                    Має біле личко дівчина чудова.

                    Рукавом змахнула – у дерев обнови.

                    Все навкруг іскриться, все переливається,

                    Білокоса дівчина дітям усміхається.

                    Ви ж часу не гайте, швидко відгадайте:

                    Що за трійка мчалась?

                    Як дівчина звалась? (Зима та три її  місяці.)

  Звучить музика, з’являється Зима.

  Зима. Стало біло навкруги,

             Я розтрушую сніги,

             Наганяю холоди,

             Води сковую в льоди.

             В дружбі з дітьми я всіма.

             Здогадались? Я – Зима.

  Чи підготувалися ви до свята? За вами весь час по­трібно наглядати. Вам би тільки святкувати, а як, то, мабуть, і не дуже знаєте?

  Казкар 2.  Дуже вже ти сувора, матінко Зимо.

  Зима. А мені, Зимі, так і треба. Недаремно ж рік починати та закінчувати мені довірили. Надія, зна­чить, є на мою суворість та обережність.

  Казкар 1. Діти, назвіть, будь ласка, ознаки зими, щоб вона не була такою суворою. (Діти називають).

  Казкар 2. А ще час твій, Зимонько, дуже казковий! На вули­ці мороз, темрява рано настає. На вікнах візерунки — вулиці не видно. Як же без казки обійтись?

  Зима. От і почну я зараз казку! Жив собі старик-роковик. Де проживав ніхто не знає. Пішов по зем­лі та непомітно вище гір, вище хмар виріс. Як хмару головою пробив, став махати рукавом та запускати птахів. І кожна птаха зі своїм ім'ям. Ось махнув старик-роковик перший раз, і полетіли перші три птахи. Од крил холодом-морозом повіяло, з пір'я білий сніг посипався.

  Коли відгадаєте загадку, то дізнаєтеся, хто ж такий перший птах.

  Холод нам несе мороку,

  У турботах лине будень.

  Це – останній місяць року.

  Зветься як? Вгадали? (Грудень.)

Казкар 1. Тож, першим місяцем, якого випустив старик-роковик, був грудень – останній місяць зими.

  А що означає назва місяця грудень? (Нерівний шлях, укритий грудками).

  Казкар 2. Існували ще й інші назви цього місяця. Хто з вас може назвати? (Студень, стужайло, вітрозим, зимник, мостовик, першозимник, хмурень).

  Казкар 2. Молодці!

  Казкар 1. Ну ж бо, грудневі іменинники, вам слово.