Загальні вимоги до усного мовлення учнів

Усне мовлення учнів має бути грамотним, вираз­ним, чітким, емоційним, що передбачає:

• розпізнавання ними змістових відтінків слів, сло­восполучень, фраз та усвідомлення змісту розповіді;

• уміння в темпі, нормальному для сприймання співрозмовником, передати, доповнити, продовжити сказане чи почуте, застосовуючи художні засоби зоб­раження та засоби виразності (міміку, жести, інто­націю) і вживаючи займенники з метою уникнення повторення слів;

• знання норм етики спілкування. Крім цього, учні мають оволодіти первинними навичками лаконічно, з посиланням на джерело інформації, аргументувати свою думку, не боячись бути не сприйнятими іншими в разі її хибності; уміти за потреби користуватися певною довідковою літера­турою та здійснювати само- і взаємооцінку висловле­ного або почутого з інших уст, що сприятиме усунен­ню недоліків у їхньому мовленні.

Особливою вимогою до учнів є уміння правильно та чітко давати відповіді на запитання, висловлюючи одночасно закінчену думку. Учитель повинен ознайо­мити учнів з алгоритмами побудови відповіді, що значною мірою підвищить культуру їхнього мовлення. Слід систематично стежити за правильністю та логічністю висловлювань учнів, грамотною побудовою речень та їх змістовим поєднанням, дбати, щоб вони правильно вимовляли слова і терміни, зокрема ті, які вперше зустрічаються у їхній мовленнєвій практиці.

Для успішності контрольно-перевірної діяльності вчителю важливо глибоко осмислити кожну навчаль­ну тему, продумати способи виділення в ній основ­них елементів знань, якими зобов'язані оволодіти наймолодші школярі.

Перевірні роботи проводять на другому або тре­тьому уроці в середині тижня. Завдання перевірних робіт у 1 півріччі пропонують учням переважно в усній формі, а в II півріччі можна записувати на дошці (до початку уроку). Учитель завжди виразно читає їх учням двічі (не більше). Якщо робота скла­дається з кількох завдань, то їх виконують поступо­во. Учитель не ознайомлює школярів з наступним за­вданням, поки не буде виконано попереднє.

На основі зібраних даних про засвоєння-програмового матеріалу кожним учнем протягом року (щоденних спостережень, результатів перевірних і підсумкових робіт) учитель робить висновок про переведення вихованця до наступного класу. Атес­тація дітей, які не засвоїли програмового матеріа­лу, вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.

Мовні і мовленнєві помилки учнів учитель ви­правляє на кожному уроці, у процесі позакласної та позашкільної роботи, під час перерв тощо. Почувши від учня неправильну мову, він повинен спокійно, тактовно виправити його. Виправляти мовленнєві по­милки учня треба після відповіді, якщо вона коротка, або під час логічних інтервалів, оскільки неодноразові зауваження переривають хід думки школяра.

Починаючи з післябукварного періоду, потрібно формувати в учнів уміння користуватися орфо­графічним і тлумачним словниками для учнів почат­кових класів, систематично проводити практичну ро­боту з ними.

Учитель має бути взірцем культурного співроз­мовника, дотримуватися мовних норм під час уроків і в позаурочний час.

Плануючи роботу з батьками, слід передбачати бесіди з ними щодо виконання єдиних вимог до ус­ного та писемного мовлення учнів у школі і вдома.

Успіх у досягненні високої культури мовлення, спілкування забезпечать взаємоконтроль і взаємодо­помога всіх суб'єктів освітянського процесу.

Загальні вимоги до писемного мовлення учнів

Культура писемного мовлення передбачає грамот­не, правильне висловлення думки за допомогою графічних знаків — літер (на письмі), охайне, чисте, відповідно до мовних норм, каліграфічних та есте­тичних правил, письмо.

Формуючи культуру писемного мовлення, вчитель одночасно сприяє виробленню в учнів таких якостей особистості, як акуратність, дисциплінованість, витрим­ка, старанність, відповідальність, що, у свою чергу, підвищує моральність майбутнього громадянина країни.

Тому слід формувати в учнів навички грамотного, каліграфічного письма, чіткого і правильного почерку.

Для формування в учнів навичок писемного мов­лення вчитель повинен:

• проводити систематичну роботу з вивчення ор­фографії;

• розвивати практичні навички побудови синтак­сичних конструкцій;

• формувати навички каліграфічного письма;

• стежити за охайністю записів учнів;

• давати зразки правильного письма в зошитах, щоденниках тощо;

• виправляти правописні, граматичні та мовні по­милки;

• вимагати, щоб учні уважно ставилися до оформ­лення письмових робіт, додержували правил ведення учнівських зошитів з усіх предметів. Письмові контрольні роботи з будь-якого предмета (мови, математики) проводять на другому чи тре­тьому уроці за розкладом (крім понеділка і суботи), не більше однієї роботи на день, а протягом тижня — не більше двох. Комбіновану роботу з математики, за обсягом виконання розраховану на два уроки, прово­дять протягом двох послідовних днів. Не рекомен­дується проводити роботи в перший та останній дні тижня, семестру, у перший день після свята.