Батьківські збори №4. Статеве виховання молодших школярів

Збори-лекція

Ще до недавнього часу питання статевого виховання не стояло так гостро, як тепер. На це є свої причини: по-перше, акселерацiя, що прискорила статеве дозрiвання; по-друге, великий потiк рiзноманiтної позитивної i негативної, інформації; по-третє, природна дитяча допитливiсть. Уже у 3-4-рiчному вiцi дитина ставить перед батьками питання, пов’язані зi статевою проблемою, наприклад: "Де беруться дiти?”, "Чому дiти не народжуються до одруження?’’, "Для чого потрiбний тато?” тощо. Отже, хочете ви цього чи нi, а статеве виховання починається рано. І першими вихователями є батьки. Саме до вас звертається дитина з першими питаннями про чоловiчу i жiночу стать, i ви повинні дати правдиву, i тiльки правдиву, вiдповідь на доступному її розумінню рiвні. Квалiфiкованим порадником у цьому стане стаття Бенджамiна Спока "Правда про життя”.

Авторитетнi сексологiчнi дослiдження переконують, що тi, хто в ранньому дитинствi засвоїв ставлення до статi як до чогось соромітницького i не мав можливостi ознайомитись з будовою людського тiла, мають бiльше труднощiв у дорослому сексуальному життi. А це говорить про необхiднiсть продуманого i делікатного ставлення дорослих до всiх появiв, що пов’язанi зi статевою цiкавiстю.

Часто батьки допускають помилку, думаючи, що статеве виховання це вiдповiдь дитинi на запитання "Де беруться дiти?” або якась одноразова лекцiя в школi. Поняття статевого виховання значно ширше. Воно включає в себе питання формування у дiтей з раннього віку iдеалу хлопчика i дiвчинки, чоловiка i жiнки, уявлення про норми i правила їх поведiнки, вміння будувати взаємини з представниками iншої статi на основi почуттiв iнших людей, поваги до них.

Статеве виховання дитини в сiм’ї починається iз спостережень за ставленням батькiв одне до одного, до дiтей. І якщо батько хлопчика грубо поводиться з матiр’ю, то нiякi лекцiї не доведуть дитинi, що шлюб — це союз взаємної любовi i поваги. Досвiд говорить йому про iнше. Коли дитина дiзнається про фiзiологiчну сторону шлюбу, вона зв’яже це з картиною грубих стосункiв, добре їй знайомою. Або уявiть собi дiвчинку, яка росте з почуттям своєї непотрiбностi, тому що батьки віддають перевагу її братовi. Вона завжди недолюблюватиме чоловiкiв, бо вважатиме, що вони одержують у життi все краще, а жiнки завжди є жертвами. Тiльки взаємини мiж батьками, побудованi на коханнi та повазi, пiклуваннi та увазi, є прикладом для наслiдування, в результатi чого в сина чи доньки розвиваються кращi риси.

Молодшi школярi — це дiти 6—10 рокiв. Саме в цьому вiцi, у зв’язку з появою нових обов’язкiв перед колективом, суспiльством вiдбувається перебудова системи мiжособистiсних стосункiв. Їх змiст та форма значною мiрою залежать вiд ранiше сформованої готовності до спiвробiтництва хлопчикiв i дiвчаток, власного досвiду спiлкування з ровесниками i дорослими своєї та протилежної статi.

Уже в цьому вiці з’являються сексуальнi інтереси, якi учнi старанно приховують, переживаючи сором, страх. Негативне, хворобливе переживання проявiв статевого дозрiвання є наслiдком неправильного статевого виховання. Коли дiти не задовольняють своїх iнтересiв щодо статевих проблем, стосункiв мiж дiвчатами i хлопцями, жiнками i чоловiками, вiдчувають труднощi у спiлкуваннi з особами своєї i протилежної статі, вони вдаються до мастурбацiї, сексуальних iгор. Частіше це буває серед хлопчикiв, бо їх сексуальна активнiсть вища ніж у дівчаток. У них спостерiгаються умовно сексуальнi прояви: смоктання пальців, кусання губ i нігтів, ковиряння в носi, виривання волосся, постiйне тримання рук у кишенях, що сигналiзують про необхідність втручання в процес статевого виховання.

У зв’язку з неправильним статевим вихованням дiвчатка початкових класiв нерідко бувають настороженi у ставленні до хлопчикiв, уникають стосункiв з ними; хлопчикам же характерна переоцiнка себе і почуття власної переваги над дівчатками. Суттєвим недоліком у вихованнi школярiв обох статей є невмiння органiзувати спiльну діяльність, знайти правильнi шляхи побудови взаємин, що може ускладнити їх стосунки.

Запобiгання конфліктам мiж учнями і ученицями - це не тільки питання дисципліни, а й статевого виховання. Адже якщо дiвчатка б’ються з хлопчиками, то останнім важко по-лицарськи ставитись до представниць "слабкої статi”. Як же тодi виховувати "лицаря”, коли немає "принцеси” - нiжної i слабкої, i, навпаки, як виховувати у дiвчаток риси жiночостi, якщо поряд немає благородного лицаря?

Пам’ятайте, що статеве виховання i статева освiта, виховання мужностi i жiночостi, культури взаємин хлопчикiв i дiвчаток — це перш за все, пiдготовка до щасливого сiмейного життя. Тому весь устрiй сiмейного i шкiльного життя має передбачати особливi вiдмiнностi мiж хлопчиками i дівчатами.

Статева освiта не повинна обмежуватись пiдготовкою дiвчаток i хлопчиків лише до фiзiологiчних проявiв статевого розвитку. Вченi Німеччини вважають, що дiти молодшого шкiльного вiку мають знати про чоловічi сiм’янi клiтини, жiночу яйцеклітину, заплiднення, вагiтнiсть, живлення плода, пологи та iн. Енциклопедiя сексуального життя для дiтей 7—9 рокiв, написана французькими медиками, допоможе вам делiкатно i вмiло дати вiдповiдь на «важкі» дитячi питання.

Серед питань, якi складають змiст статевого виховання молодших школярiв, важливе мiсце займає питання розподiлу обов’язкiв у сім’ї, їх взаємодоповнення з урахуванням iндивiдуальних, вiкових i статевих особливостей, бажань i нахилiв членiв сiм’ї, тому що саме це так чи iнакше впливає на формування рис, притаманних жiнкам чи чоловiкам. Тому радимо виховувати у своїй сiм’ї хлопчикiв як помiчникiв: доручати їм мити пiдлогу, чистити картоплю, прибирати в квартирi, поливати квiти тощо. Особливе значення має закупiвля продуктiв. Хибною є точка зору тих батькiв, котрi вважають, що в магазин мають ходити тiльки жiнки. Виховуючи хлопчикiв, прищеплюйте їм не лише суто чоловiчi умiння та навички, а й переконуйте, що допомога жiнцi в домашнiй повсякденнiй роботi аж нiяк не принижує їх чоловiчу гiднiсть. Привчайте поступитися мiсцем дiвчинцi, пропустити вперед у дверях, допомогти пiднести важку сумку. Переконуйте хлопчикiв, що дiвчинка фiзично слабша, морально чутливiша, вона майбутня мати i тому потребує бережливого, чуйного ставлення. Хлопчик повинен засвоїти, що справжнiй мужчина той, у кого є почуття вiдповiдальностi. Вiн нiколи не зловживає перевагою в силi.

Дiвчатка також мають мити посуд, чистити килими, прибирати в кiмнатах, ходити в магазин. Якщо дiвчинка з власного бажання бере в руки молоток, а не тiльки займається "жiночими” справами, то заважати цьому також не варто. І все ж таки передусiм варто привчати дiвчинку доглядати за старенькою бабусею,молодшим братиком чи домашнiми тваринами. Почуття гордостi, гідностi, жiночостi може бути виховане тiльки шляхом залучення до дiяльностi, спрямованої на пiклування про iнших, в тому числi i про представникiв чоловiчої статi, умiння спiвчувати, допомагати i словом, i дiлом. На випадок, коли вiдсутня чи хворiє мати, донька повинна знати, що саме необхiдно придбати з харчових продуктiв, i доручити це зробити комусь iз членiв сім’ї— мужчинi.

Ефективнiсть статевого виховання в умовах сім’ї  значною мiрою залежить вiд правильного вибору i використання методiв виховання, зокрема таких як бесiда, розповiдь на етичну тему, пояснення, створення педагогiчних ситуацiй, сюжетно-рольова гра, перегляд i обговорення кiнофiльму, читання художньої лiтератури тощо.

На закiнчення розмови, шановнi батьки, просимо запам’ятати деякi педагогiчнi поради.

1. Допомагайте дитині виражати свої, пов’язані зі статтю, інтереси та емоції. «Дитяча» мова смішна і неточна, «вулична» - точна, але непристойна. Медична термінологія емоційно нейтральна. Вона допомагає обговорювати і поліпшувати свої відносини з близькою людиною, а при необхідності – з психологом або лікарем.

2. Суб’єктивні труднощі дорослих часто такі великі, що батьки готові перекласти статеве виховання на учителів, учителі – на батьків, а ті та інші разом – на засоби масової інформації і лікарів. Краще, якщо всі узгоджено будуть виконувати свої завдання. Часто можна почути застереження, що статеве виховання, і особливо освіта, сприяють розпусті. Але всім відомо, що розпусті сприяють незнання.

3. Статеве виховання – це короткочасна кампанія, не педагогічна атака, а планомірна і систематична робота. В ній не доводиться розраховувати на раптовий або швидкий ефект, на стандартні методи – вона спрямована у майбутнє і вимагає від дорослих терпіння, ініціативи і творчості, що збагачує не тільки розвиток дитини, а й особистість вихователя. 

І, нарештi, статеве виховання має не тiльки моральне i медичне, але й величезне соцiальне i демографiчне, а, вiдповiдно, i державне значення. Посильна, грамотна i зацiкавлена участь в ньому справа всіх, хто готує  пiдростаюче поколiння до життя.